Search:

Моє село – Серафинці

Реферати » Краєзнавство » Моє село – Серафинці

ПЕРШОВИТОКИ

Якби хто йшов пішки з Городенки на Заліщики колишньою «цісарською» дорогою або, гостинцем, то в трьох кілометрах ходи дійшов би до Серафинців, а за селом на сході через кілька хвилин сяг­нув би колишнього (до 1939) польсько-румунського кордону. Отут, у самому куті Івано-Франківської області, притулилося наше село. Че­рез декілька кілометрів - село Бабин, то вже Чернівецька область. А далі - Дністер, межа з Тернопільщиною.

Село то западає у видолинки, то дряпасться горбами, мальовничо розкинувши по садках свої хати й городи. З північного боку видно Стрільче, зі Сходу - Бабин і Пробабин, на півдні Ясенів-Пільний відкри­ває дорогу на Снятин, а з заходу прикриває село від вітрів Городенка.

Нас насамперед цікавить, скільки років Серафинцям. Можна з упевненістю сказати, що людські поселення на території села існува­ли ще в дохристиянські часи, бо в його околицях знаходили знаряддя праці кам'яного віку, часів трипільських племен.

Як стверджує краєзнавець Петро Сіреджук, перша писемна згад­ка про наше село сягає 1500 року. З переказів відомо, що колись па території Серафинських земель було село Ямгорів. Мабуть, не беру­ся стверджувати безапеляційно, поселення з такою назвою існувало ще за давніх часів, але в середньовіччі його сплюндрувала татарська орда, а натомість виникли Серафинці. загубивши на крутозламах історії походження своєї назви. Петро Сіреджук стверджує, що сло­во «серафинці» з молдавської перекладається як «міняйло», визна­чаючи таким чином роль цього села як посередника в обміні різних грошей на польсько-молдавському порубіжжі. Проте уродженець села, кандидат філологічних наук Василь Лазарович не знайшов у молдавській мові слова, подібного до «серафинці». Можливо, на­зва ця походить від власного імені якогось (чи якоїсь) Серафима (Се­рафими).

Зрозуміло, що писемна згадка не передбачає з'яви першої хати в селі, а отже, його народження, а лише зафіксовує існування поселення на час згадки про нього і його назву. Саме ж село може існувати трива­лий час і без згадок про нього на письмі.

ЧАСИ ПОЛЬСЬКОЇ Й АВСТРІЙСЬКОЇ ЗАЙМАНЩИНИ

У 1340 році нагло помер останній галицько-волинський князь Юрій II - Болеслав Тройденович, і на цьому обірвалась нитка галиць­ко-волинських князів. Ще дев'ять років Галичина перебувала під коро­ною князя Любарта, а відтак від 1349 з перервами аж до 1939 року по­сідали нашу землю то польські, то австрійські займанці, а інші частини Західноукраїнського краю потрапили під гніт угорців та румунів. Свої­ми дарчими грамотами польські королі щедро роздавали шляхті цілі повіти, округи, села разом із їхніми мешканцями. Княжі люди, які збе­рігали за собою певні свободи, ставали панщизняними, перетворюва­лися на кріпаків.

За той час Серафинці відчули всі «принади» польського пануван­ня: важкий національний, соціальний та релігійний гніт, всілякі при­ниження людської гідності, недоїдання й голод. І це на землі Галичини, що, як писав польський історик Чоловський, «порівняно з пісками Мазовша, лісистої Волині, болотистого Полісся була краєм, де течуть мо­лочні й медові ріки».

Польська шляхта нещадно експлуатувала населення Прикарпат­тя, позбавляла його економічних прав, робила залежним від власних примх. Ось які повинності виконували селяни на користь магнатів: подушне від лану, замкові роботи, шарварки, будівництво та ремонт маєтків, замків і фортець, десятина снопів від лану на костьоли та мо­настирі, панщина, чинш зерном за випас худоби, яйцями, курми, пря­жею, худобою, ремісничими виробами, обідні, стації для проїжджих чиновників, відумерщина (якщо хата залишалась без спадкоємців, то все майно переходило у власність поміщика), надзвичайні побори, податки на війну та всякі політичні акції. Селянин у ті часи був беззахис­ною людиною, яка разом з усією родиною закріплялася за панським маєтком і не мала права змінити місця проживання.

Утікачів від панщини поміщицькі гайдуки виловлювали й нещадно карали. Захисту селяни не мали в жодному суді й завжди становили соціальну базу всіляких повстань і заворушень. Одне з перших великих повстань відбулося 1490 року під проводом Мухи. Воно охопило все Покуття й інші землі аж до Галича й Рогатина. Історики не знають точно, звідки родом той Муха.

Учений з діаспори І. Кузич-Березовський пише «що, напевно, Муха... шляхтич з Березова або Серафинець». Ми нічим не можемо підтвердити його припущення, але й ніхто поки що не спростував, що ватажок повстання не походить із цього села. Що ж до шляхтичів Березовських, які підтримували Муху, то такі прізвища збереглися в Серафинцях дотепер і, можливо, якісь Березовські заснували згодом село

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Подібні реферати:

Село Уторопи

Ярослав Грабовецький Микола Андрушко Карпати, наші Карпати!... Скільки чарівної краси містить магічне слово — Карпати. В мовчанні застигли величні гори. Квітнуть барвисті килими полонин. Стрімкі ялини стоять, мов почесна варта, вітаючи вас легкими помахами верховіть. Лагідні полонинські вітри, які, здається, увібрали усі запахи розкішних лук, студені і чисті Карпатські потоки. Важкодоступні, вкриті густими лісами Карпати, вже у другій половині десятого століття входили до складу Київської Руси. Після розпаду могутньої ...

Життя і творчість Василя Стефаника

В селі Русові недалеко від старовинного міста Снятина на Станіславщині (тепер Івано-Франківська обл.) в родині заможного селянина 14 травня 1871 р. народився Василь Стефаник. Хоча він був з заможної родини, але ніколи не цурався бідняцької дітвори і дитинство його пройшло серед них. Василь Стефаник і пас худобу з ними. Він дуже часто спілкувався з наймитами, які розповідали Василеві багато казок. Дуже любив пісні, що їх співали мати й сестра Марія. Коли підріс допомагав влітку у роботі дорослим, а після закінчення польових ...

Опис символів (герби, прапори) міста Острога

План Вступ. 1.Корткий огляд історії міста. 2.Символи Острога, минуле і сьогодення. Висновок. Місто Острог має давню і славну історію. Не кожний обласний, а тим більше районний центр України може порівнятись до історії Острога. Знахідки, виявлені при археологічних дослідженнях, засвідчують, що територія теперішнього міста була заселена ще в епоху енеоліту (4-3 тисячоліття до н.е.). Сама назва міста має чимало легенд. Події, які відбувалися в ньому, теж оповиті легендами. Зупинимося на одній – походження назви Острог. ...