Search:

Моє село – Серафинці

По Різдвяних святах в Серафинцях створили колгосп «17 верес­ня», головою якого став Василь Онуцький. Кращі землі села: Заокіп, Заперевід, на Заставках відійшли до колгоспу, а гірші дісталися тим, хто хотів працювати самостійно.

Настала перша колгоспна весна. Утворили дві бригади: одну в по­міщицькому дворі, а другу - на господарстві Андрія Бучовського, яко­го зарахували до куркулів, бо мав 20 гектарів землі, яку придбав за гроші, що їх одержав, як компенсацію за своє каліцтво на паперовій фабриці в Канаді.

Двадцять другого червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна. Того ж таки дня німецькі літаки розбомбили військовий аеро­дром у Чернятині.

У четвер, 26 червня, в Серафинцях уже були угорські війська, які почали встановлювати свої порядки. На гостинці й у центрі села спо­рудили шибениці. По селу шастали місцеві урядники з мадярськими карабінами та реквізовували збіжжя й одяг.

Тридцятого червня у Львові було проголошено відновлення Української держави, уряд якої очолив Ярослав Стецько, заступник Голови проводу ОУН Степана Бандери.

У Серафинцях обрали українську владу, а в Городенці відкрили школу резерву підстарший українського війська, яку очолив поручник УГА Петро Васкул. Однак через тиждень окупанти роззброїли школу, а її керівника з благословення угорців по-звірячому замучили польські шовіністи.

У серпні прийшли німці й почали встановлювати свої порядки.

Серафинці стали волосним центром, а до волості, крім них, вхо­дили ще п'ять сіл: Ясенів, Пробабин, Городниця, Передівання, Стрільче. Волосним старшиною призначили Василя Яшона, а писарем - Мико­лу Мулярчика.

Німці поводилися в селі залежно від успіху чи невдач на фронтах. Спочатку вони були досить миролюбні, але коли взимку настали для них прикрі часи, почали відбирати в селян теплий одяг. Після сталінградського краху окупанти ще дужче оскаженіли, стали забирати сільську молодь на роботу до Німеччини.

Двадцять сьомого березня 1944 року радянські війська форсували Дністер і захопили Городенку, Снятин, Коломию. В Снятині було ство­рено обласну владу, а решта області до липня залишалася під німець­кою займанщиною.

Уже на початку травня понад 500 здорових чоловіків віком від 18 до 45 років мобілізували на війну. Частину з них відіслали на військо­ву підготовку в Саратовську область, а решту - на фронт. Додому не повернулися з війни 142 чоловіки.

Відразу ж по війні окупанти жорсткими методами взялися віднов­лювати в селі колгосп. Селяни чинили опір колективізації, а ОУН й УПА вели криваву боротьбу супроти нових загарбників. Запалали скирти і стодоли, ночами чулися постріли. Гинули і невинні люди.

НКВС встановив у краї лютий терор проти ОУН і мирного насе­лення. Людей ешелонами вивозили в Сибірські концтабори, «розкуркулювали», грабували. Терпіли старі, мучилися діти.

У 1946 році поновлено діяльність колгоспу, в якому тоді налічува­лося 50 родин. Землю обробляли примітивним способом, основною тягловою силою були коні, та ще машинно-тракторна станція (МТС) надавала допомогу одним трактором «Універсал». Урожаї були неви­сокі, на трудодень колгоспникам видавали 500 грамів зерна і по кілька копійок.

У 1948 році відбулася суцільна колективізація. У Серафинцях ство­рили два колгоспи: на Миколинському куті - «17 вересня» на чолі з головою Миколою Дейпуком, а на Вознесенському куті - імені XVI партз'їзду (голова - Микола Безмутько). Бригадирами були: в колгоспі «17 вересня» Теодор Бачинський, Іван Білоголовка, Іван Понічевський, Микола Яківчик; в імені XVI партз'їзду - Микола Боюк, Михайло Березовський, Василь Гнатчук, Василь Козаченко.

Того ж року головою колгоспу «17 вересня» обрали Олександра Коваліва, який зумів налагодити трудову дисципліну й підняти еконо­міку, а 1949 року два колгоспи об'єднали в один - «17 вересня», де створили чотири польові бригади, які очолили Теодор Бачинський, Василь Москалик, Микола Яківчик, Михайло Березовський. Кормову бригаду очолив ВасильБойчук, а городню - Іван Бережанський. Кол­госп обслуговували п'ять тракторів з МТС. Врожайність зернових ста­новила 15 центнерів з гектара. У тваринництві було 80 голів великої рогатої худоби, ЗО голів молодняка, 400 свиней, 200 овець і 300 курей. За 1949 рік колгоспники одержали на трудодень по кілограмові зерна та 50 копійок грішми.

Наприкінці 1953 року головою колгоспу став Іван Січкар, його заступником - Василь Гнатчук, агрономом - Олександра Січкар. За головування Івана Січкаря (1953-1965) колгосп став стабільним. Вро­жаї зернових зросли до 35-40, цукрових буряків збирали по 360, тютю­ну - 15 центнерів з гектара. На трудодень стали видавати по два кіло­грами зерна і два карбованці.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Подібні реферати:

Історія села Ліски

Назва села Ліски походить від лісів, які його оточували з усіх сторін. Ще до цього часу на сході села простягається так званий Гулецький ліс, який через видолинки сіножатей тягнеться аж до Гільча, Хохлова та Жнятина. На заходів від урочища Зарудки ліс тягнеться аж до Переводова і Липина, з назвами Чепич, Середній горб та Задовга. Село поділялося на кутки з назвами: Дворк, Гнилий кут, Бабинка і наймолодша частина – Суховоля. Із Суховолі в село (Гнилий кут і Бабинку) вело глибоке провалля і господарів по ліву сторону звали ...

Сестри Марія та Ірина Лепкалюки

Рід Лепкалюків славився на підгір'ї здавна. Ще в ХІХ столітті старокосівський газда Костин Лепкалюк був відомий на всі гори не лише як умілий господар, а й як громадсько-політичний діяч. Маючи багато власних грунтів і навіть полонину, був розумним, чесним і справедливим. Тож недарма його обрали послом (по-теперішньому депутатом) до парламенту у Відні, де стійко захищав інтереси горян. Коли їхав туди, то завжди одягав свій святочний гуцульський одяг. Не позичав і відваги. Коли якось у віденській ресторації якісь ...

Наш край у 20х – 30х роках ХХ століття

План. На шляхах непу. Період Радянської модернізації країни. На шляхах непу. Радянська влада утверджувалася в Україні болісно, в боротьбі з так званим “політичним бандитизмом” - масовим партизанським рухом селянства, обуреного грабіжницькою продрозкладкою і першими спробами примусової колективізації. За розпорядженнями ЦК КП(б)У було створено спеціальнии орган – Всеукраїнську нараду по боротьбі з бандитизмом, яку очолив М. В.Фрунзе. Подібні наради діяли в губерніях і повітах. Полтавським губком КП (б)У протягом квітня – ...