Search:

Фортифікаційні ідеї Альбрехта Дюрера втілення в Україні

Уже в середині XVI століття фортифікаційні ідеї А.Дюрера поширилися в Польщі, Литві та інших країнах Центральної і Східної Європи, зокрема в Україні, що була тоді під владою Польсько-Литовської держави - Речі Л.-Е.Ізабе. Відвідини монастиря. Контурна копія.Посполитої. У той час багато вихідців з України навчалися в західноєвропейських країнах, а згодом ставали у себе на батьківщині провідниками передового світогляду. Відтак українська архітектура набувала рис італійського Відродження (4) (ансамбль Руської вулиці, будинки площі Ринок, каплиці Трьох святителів. Кампіанів та Боїмів у Львові тощо).

Обізнаність з європейським малярством, зокрема школою ДІорера - Кранаха, виявлялася в творчості українських мисгців. Та чи не найбільше це стосувалося фортифікаційних споруд, бо актуальним питанням доби було створення тривалої і міцної оборони, і в Україні почалися будівництво й перебудова таких споруд (твердиня Броди, замки в Ягольницях, Бережанах, Підгірцях, Збаражі, Жовкві, Кам'янці-Подільському, Острозі, фортеці Олика та Дубно на Волині тощо). Поряд з новими фортифікаційними ідеями італійців Франческо ді Джорджо Мартіні, Мікель-Сан-Мікеле, Вінченцо Скамоцці військова українська техніка вдосконалювалась ідеями та пропозиціями Альбрехта Дюрера. їх втілено в мурованих укріпленнях Правобережжя.

1430 року Кам'янпем-Подільським заволоділи польські феодали. Вони почали укріплювати місто. Особливо великі роботи провадилися в другій половині XVI століття. Однією із значних тодішніх споруд стала Гончарська башта (1583) (5). Свою назву дістала вона від гончарського цеху, який у XVI-XVII століттях охороняв цю ділянку укріплень. Гончарська башта входила до оооронного кільця міста, яке протягом тривалого часу було форпостом оборони Поділля. Серед цих потужних укріплень Гончарська башта була першорядною, її споруджено одночасно з Різницькою, Кушнірською та іншими баштами. Цю башту вбудовано в скелю гак, що з боку річки вона має п'ять ярусів зі стрільницями, а з боку міста - три.

1961 року авторові цієї статті було доручено дослідити Гончарську Гончарська башта до реставрації.башту й виконані проект її консервації. Проведені дослідження дали можливість розробити проект реставрації з відновленням каміна, горішніх стрільниць і завершення (6). Тоді башта була в поганому стані: перекриттів і завершень не мала, стрільниці й камін п'ятого ярусу були напівзруйновані, два долішні яруси засипані землею (як виявилося, ще в другій половині XVIII ст.)

Кругла в плані башта була вимурувана з каменю на вапняному розчині. Парапет, яким завершувалась башта, зі стінами її збудовані одночасно. Розміри гнізд початкового перекриття між четвертим і п'ятим ярусами глибиною від 0,62 м до 1,5 м, розміром 0,42 х 0,34 м свідчили про те, що перекриття розраховане на велике навантаження. Загадку становила верхня частина башти - парапет з прямим зрізом заввишки 1,32 м, завширшки з боку річки (ворога) - Гончарська башта. Обміри. Переріз.1,25 м, з боку міста - 0,4 м. Горішній ярус мав стрільниці з прорізами й гніздами для щитків. Сусідня з Гончарською Різницька башта теж мала парапет з прямим зрізом і, мабуть, аналогічну історію будівництва.

Навіщо були погрібні такі парапети й перекриття, розраховане на велике навантаження? Як з'ясувалося, автором такого незвичного типу башт із парапетом був Альбрехт Дюрер. У цих баштах парапет призначався для рикошетування чавунних ядер, а посилене перекриття погрібне було для розміщення артилерії. У процесі досліджень виникло припущення, що оборонне кільце Кам'янця будували за єдиною фортифікаційного системою А.Дюрера, адже якщо в двох найкраще збережених дотепер баштах наявні елементи цієї системи, то його ідеї могли бути застосовані і в інших тамтешніх оборонних спорудах XVI століття, нині перебудованих або зруйнованих (7). У нашій країні аналогічних башт не виявлено. Взагалі кам'янецькі споруди - єдині, що збереглися до наших часів і донесли дюрерівську ідею рикошетування чавунних ядер. Навіть башти в Нюрнберзі нині перебудовані і втратили свій початковий вигляд. Отож без перебільшення можна сказати, що кам'янецькі башти - унікальні військово-інжснерні пам'ятки.

Гончарська башта. Дослідження гнізд перекриття горішнього ярусу.Грандіозні фортифікаційні ідеї Альбрехта Дюрера були надзвичайно цінні для військового мистецтва. Тільки складність, а від гак величезна дорожнеча будівництва пропонованих споруд, не дали змоги повністю збудувати їх. Винятком було укріплення Шафгаузена в Швейцарії, яке завершив сам Дюкер (8). Пізніше його ідеї підхопили інженери Вобан і Поган(XVII ст.), Манталамбер (XVIII с г.), а далі вони дістали місце в новітньому німецькому вченні про фортифікацію.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Ренесансна архітектура Львова (ХVI – пер. пол. XVII ст.)

Коли після занепаду Київської Русі та Галицько-Волинського кня­зівства, Україна була поділена між Великим князівством Литовським та Польщею, в архітектурі та образотворчому мистецтві продовжували зберігатись традиції, мистецькі форми, прийоми попередньої епохи. Вірність давньоукраїнським мистецьким традиціям була одним з способів збереження національної самототожності, самобутності. Тим більше, що численні набіги татар, складна політична обстановка, відносно слабий економічний розвиток сприяли певному традиціона­лізмові, ...

Георгіївська церква на козацьких могилах під Берестечком

Георгіївська церква - головна споруда меморіалу „Козацькі могили" в селі Пляшевій - можливо, найсамобутніший витвір архітектурного модерну в Україні. Задум побудувати пам'ятник козакам, полеглим у Берестецькій битві, виник 1908 року з ініціативи Почаївської лаври, а саме архімандрита Віталія Максименка, який очолив організаторську роботу та оголосив збір пожертв. Проект храму-пам'ятника розробив студент архітектурного відділення Вищого художнього училища при Академії мистецтв у Петербурзі В.Максимов, учень професора ...

Пам’ятки архітектури Київської Русі

Окинувши оком збережені до нас пам’ятки архітектури – дерев’яної у мурованої, різьби, малярства й т.зв. ужиткового мистецтва, переконуємося, що, незважаючи на дуже корисні гопелітичні умови нашого історичного життя, були ми народом творчим і самобутнім, а рівночасно незвичайно чутливим на сторонні культурні випливи. Чужі зразки сприймали, не хапаючись за “останні крик моди”, але з розвагою пристосовували до своїх культурних вимог і естетичних потреб ті з них, що не були запереченням нашої мистецької волі, природи й ...