Search:

Слово про ввічливість

Хороший тон – це цілий комплекс взаємин людини із суспільством і не слід його зводити до поодинокостей.

Хто може навчити ввічливості?

Скажемо одразу і відверто: ніхто не зможе. Навчити тебе бути вихованою і ввічливою людиною можеш тільки ти сам. Це треба зрозуміти.

Якось англійський посол побачив як Авраам Лінкольн чистив собі взуття. Посол був у край здивований:

пане Президенте, - спантеличено мовив він, - ви самі чистите собі взуття?!

Звичайно, - спокійно відповів американський президент, - А ви кому?

Безперечно, посол вважав себе культурною і освіченою людиною, він чудово розумівся на правилах етикету і політичного протоколу, всіх тих церемоніях і умовностях, за якими відбуваються зустрічі офіційних представників різних держав.

Такі знання мав і Лінкольн. Та його знання були живими, дійовими. У своїх буденних справах і вчинках він залишався таким самим ввічливим і вихованих, як і в офіційній обстановці. Він напевно знав, що справжній джентльмен має сам потурбуватися про свої черевики.

Жоден хлопець не стане справжнім джентльменом, якщо черевики йому чиститиме батьки, штани прасуватиме мати, а нову хустку до кишені класти кохана Оксана -– швидше Оксана стане зустрічатися з іншим, самостійним хлопцем.

Можна 100 разів вивчити напам‘ять всі правила сучасного етикету, але так і залишитись неуком і невігласом. Бо неможливо бути чемною і ввічливою людиною в якихось окремих випадках, а в усьому іншому залишатися нахабою. Навіть якщо ти граєш у драматичному гуртку, люди все одно дуже швидко розпізнають де ти придурюєшся, а де справжній.

Тут важливо зрозуміти, що правила гарної поведінки вигадані зовсім не для того, щоб ускладнити твоє і без того складне життя, вони цілком логічно випливають із способу існування вихованої і культурної людини. І коли тобі кажуть що не варто в тролейбусі волати на всю горлянку від щастя побачивши за вікном бочку з пивом, - то це зовсім не тому, що хтось прагне обмежити твою свободу.

Навпаки, правила поведінки лише підштовхують тебе до розуміння, що заважати іншим людям негарно. А коли зрозумієш це, твоє життя стане таким, що в тебе просте не виникає бажання заважати іншим. Свобода без Бога – не свобода, а кривавий бунт, казав класик. От і пошукай Бога в своїй душі.

Спочатку може бути дуже важко. Для того, щоб змінити і поліпшити власну поведінку, а це потрібно, якщо ти бажаєш здобути в товаристві популярність, тобі знадобиться неабияка сміливість. Адже, наприклад, поступитись місцем в автобусі юній леді, яка вчиться з тобою, - то справжній сміливий вчинок.

“Отак просто поступитися? Підвестися і сказати, Оксана сідай, будь-ласка”. А що як друзі подумають ніби я в неї закохався (навіть якщо насправді закохався)?.. Ганьба! Жах! Ні, я краще посиджу і вдам, ніби я не бачу тої Оксани...

Що ж, більшість хлопців так і роблять, а потім бідкаються, мовляв популярності їм бракує, а кохана Оксана ходить з іншим.

Втім, дорослих хлопців ця проблема теж стосується адже ляснути приятеля по плечу (привєт, Сергій!) їм здається куди привабливішим, ніж щиро потиснути руку і сказати “Вітаю”.

Одразу перевчитися важко, а для того щоб починати було легше, пропоную використовувати:

Правило 1. Уяви, що поруч з тобою завжди є людина, яку ти безмежно поважаєш, на яку хочеш бути схожим або яку кохаєш, і що ця людина бачить кожен твій вчинок. І подумай, чи дозволиш собі в присутності Оксани сьорбати борщ, ніби зачерпалкою, або колупатися в носі.

А взагалі старовинна англійська мудрість відзначає, що джентльмен лише тоді джентльмен, коли наодинці сам із собою бере цукор до кави щипчиками.

Правило 2. “Завжди і за будь-яких обставин володій собою”.

Не варто гепати черевиком об стіну, якщо обірвався шнурок. І не личить джентльменові ненавидіти бабусю, якій тільки-но поступився місцем в автобусі, лише власне здоров‘я і настрій зіпсуєш. Як казав Шекспір, не надто розпалюйте піч для своїх воргів, інакле самі в ній згорите.

Все в нашому житті залежить не від самих подій, а від того, що ми про ці події думаємо, якщо ми думаєм про щастя – ми щасливі, якщо в думках присутній шлях – ми боїмось. Ми саме такі, як ми думаєм. Розумієш не так вже просто думати про щось гарне, коли сусід пролив каву на твої джинси. Але спробуй. Що для цього треба зробити? Та згадати, що голову маєш не для кашкета. І що там, усередині ще якась сіра рідина є.

\

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Подібні реферати:

Особливості культурної еволюції Стародавнього Сходу

План Вступ 1. Загальна характеристика культури Стародавнього Єгипту. 2. Культура Месопотамії (Передньої Азії). 3. Особливості культури Стародавньої Індії. 4. Культура Стародавнього Китаю. Висновки ВСТУП Нахил до художньої діяльності людина виявила на зорі свого існування. Творчість стала для неї могутнім за­собом пізнання навколишнього світу і важливим фактором подальшого розвитку. Перші кроки образотворчого мистецтва припадають на епоху пізнього палеоліту (від грец. "палеос" — давній і "літос" — ...

Державність і культурні традиції у XVII-XVIII ст

Почуваючи себе упослідженою, православна церква спершу не відважується приймати ті форми культури, які наближували б її до того культурного кола, звідкіля йшла небезпека втрати ідентичності. Ситуація почала змінюватися на краще, коли православні усвідомили, що не збережуть своїх позицій без реформи церковного життя і оновлення культури. Рух за віднову своїх прав став можливим на базі розвитку економіки, соціальної та політичної активізації міщанства, частини шлях­ти, а згодом і козацтва. Боротьба за національно-релігійні ...

Театр

Старий театр. Театр у всі часи був для культурних народів великою цінністю, яка мала незвичайне моральне, культурне і громадське значення як школа, що безпосередньо давала масам все те, що придбали життя, наука і знання. Чим світліші часи, чим буйніший розгін і розквіт національного життя, тим більше з’являється матеріалу для драматичної творчості, яка стає найвірнішим дзеркалом почувань, ідей та змагань, якими громадянство в даний час жило. Український народ, як, зрештою, всі інші народи, мав пребагаті зароди драми у своїх ...