Search:

Революція 1905-1907 рр. та Україна

З усього екіпажу тільки 117 чол. повернулися тоді до Росії, інші залишилися за кордоном. Ті учасники повстання, які потрапили до рук царських властей, були засуджені до страти, каторги або тюремного ув'язнення.

У 1907 р. царським шпигам удалося вистежити й ареш­тувати Панаса Матюшенка, що таємно повернувся до Ро­сії. Військово-морський суд у Миколаєві засудив його до смертної кари через повішення. 20 жовтня 1907 р. у Сева­стополі на світанку вирок було виконано.

Хоч повстання на броненосці ,,Потьомкін” закінчилося поразкою, воно мало величезне значення, бо вперше вели­ка частина військової сили царизму, – цілий бронено­сець,— перейшла відкрито на сторону революції[7, 103].

Незабаром революційні настрої в армії і на флоті посилювалилися.

26—27 жовтня 1905 р. відбулося повстання матросів і солдатів у Кронштадті, жорстоко придушене царськими властями, згодом (лис­топад 1905 р.) відбулися збройні виступи у Севастополі під керівництвом П. Шмідта[8, 336].

18 листопада 1905 р. відбулося повстання саперів у Києві. Сапери висуну­ли вимоги поліпшити їх побутові умови. Обурені сапери уранці 18 листопада вийшли на збройну демонстрацію (спочатку їх було близько 800 чол.), яка з приєднанням інших військових частин мала перетворитися на повстання. Керівником виступу став підпоручик Б. Жаданівський. З Печерська, після приєднання частини робітників заводу ,,Арсенал”, демон­странти вирушили на Жилянську вулицю. Коли в колону влилися й робітники Південно­російського заводу і демон­странтів стало близько 5 тис. чол., вони вийшли на Галицький майдан, маючи на меті з'єднатися з солдатами 45-го Азовського полку й ро­бітничими бойовими дружинами Шулявки. Але тут демонстрація була зустрінута вогнем учбової команди Миргородського полку. По­встання саперів зазнало поразки. До слідства було при­тягнуто понад 100 чол[2, 381-384]. Більшість із них засудили до каторги або дисциплінарних батальйонів. Жаданівського засудили до страти, заміненої довічною каторгою.

РОЗДІЛ 2. НАЦІОНАЛЬНІ І СУСПІЛЬНІ РУХИ В УКРАЇНІ В 1906 – 1907 РР.

2. 1. ПІДНЕСЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО – ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ В РОКИ РЕВОЛЮЦІЇ

Одночасно з революційною боротьбою трудящих за соціальне визволення в революції 1905–1907 рр. розгортався й націо­нально-визвольний рух приг­ноблених царизмом народів за ліквідацію національного гніту, за вільний національний розвиток. Робітничий клас і селянство України спільно з пролетаріатом і селянами всієї Росії брали активну участь у революції на всіх її атапах.

Як і російські робітники та селяни, вони висували загальнореволюційні завдання – боротьбу за повален­ня царизму, встановлення демократичної республіки, 8-годинного робочого дня, конфіскацію поміщицьких земель і передачу їх селянам[13].

Одночасно з цим дедалі більша частина робітників і селян, демократична інтелігенція України разом з тру­дящими інших пригноблених царизмом націй Росії вимага­ли скасування будь-яких національних привілеїв і вста­новлення рівноправності всіх народів, вільного розвитку української мови й культури, безперешкодного навчання рідною мовою в школах, права вільного користування українською мовою в судах та інших адміністративних уста­новах, заснування культурно-освітніх гуртків і товариств, видання літератури, газет і журналів українською мовою тощо.

Більш національно свідомими й активними учасниками національно-визвольного руху були селяни, які зберігали свою рідну мову, звичаї, культуру. Жителі багатьох сіл на своїх сходах вимагали загального обов'язкового навчання рідною мовою за рахунок держави, вживання рідної мови в школі, церкві, суді та інших установах[6, 422].

Найактивнішим учасником боротьби за національні права українського народу виступала українська демок­ратична й ліберальна інтелігенція, шкільна й студентська молодь – діячі літератури й мистецтва, викладачі вузів, сільські інтелігенти, учителі, земські працівники та ін. їхніми загальними вимогами були скасування чинності Емського акту 1876 р., вільний розвиток української мови й культури, викладання рідною мовою в школах, створення українських кафедр у Київському, Харківському та Новоросійському (Одеському) університетах[13].

Важливим проявом піднесення і переходу на політичні позиції національного руху було оформлення й діяльність українських політичних партій, які в своїх програмах велике місце відводили розв'язанню українського питання. РУП, УСДРП, УДРП стояли за федеративний устрій Ро­сійської держави і автономію України в її складі. Дедалі менше національному питанню приділяла ,,Спілка”. Лише УНП залишалась на самостійницьких позиціях. Усі вказа­ні партії в своїх програмних положеннях вимагали рівно­правності українського народу, права вільного розвитку української мови і культури. Вони видавали свої газети й журнали, брошури, відозви й прокламації, в яких роз'­яснювали свої програмні положення, закликали населення добиватися здійснення національних і громадянських прав та свобод. Завдяки діям членів РУП (УСДРП) і ,,Спілки” вперше було здійснено переклад на українську мову й ви­дано у Львові деякі марксистські праці лідерів міжнарод­ної соціал-демократії К. Каутського, А. Бебеля, П. Лафарга В. Лібкнехта, в Східну Україну нелегально доставляли­ся твори Маркса і Енгельса, ,,Спілка” видала програму РСДРП.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 


Подібні реферати:

Княгиня Анна

Походження другої дружини Романа Мстиславича повите таємницею. Протягом півтора століття у науковому середовищі точаться суперечки навколо її родоводу. Варто наголосити на тому, що мати Данила й Василька згадується лише в одному джерелі — Галицько-волинському літописі ХІІI ст. Перша частина цієї пам'ятки — Галицький літопис — створювалась сучасником Романової княгині. Тому його свідоцтвам слід довіряти. Матір синів Романа була його другою дружиною. Зі своєю першою жоною, дочкою київського князя Рюрика Ростиславича ...

Козацька символіка

Зміст 1.Вступ…………………………………………………………2 2.Символи козацької влади………………………………… .3 З.Зброя як козацький символ………………………………….4-5 4.Козацькі прапори та герби………………………………… .6-7 5.Список використаної літератури…………………………… 8 Вступ У XVI в. в українськім громадянстві появилася нова, козацька, верства. Козаками називали спочатку людей, що йшли у Дикі поля для ловів і рибальства та на боротьбу з татарами. Це були найбільше міщани з пограничних містечок, як Канів, Черкаси, Брацлав та ін. Пізніше козацька організація прийняла ...

Павло Бут

Особа гетьмана Павла Михновича Бута, який увійшов в історію також під прізвищем Павлюк, вирізняється як стрімкістю у досягненні поставленої мети, так і примхливістю долі. Про це свідчить хоча б те, що серед усіх сподвижників попереднього гетьмана Сулими — одного з керівників козацько-повстанського руху, страчених у Варшаві, саме Буту пощастило лишитися в живих. Може, тоді, повернувшись в Україну, він і вирішив продовжити справу свого загиблого побратима. Павло Бут був добре відомий серед козацтва, яке поважало його як ...