Search:

Революція 1905-1907 рр. та Україна

У масах єврейських робітників у час революції певну роботу проводили організації Бунду, що на початок 1907 р. налічували не менше 5,5 тис. чол[8, 338].

Серед загальноросійських політичних партій право на самовизначення за всіма націями, що входили до держави, визнавала лише РСДРП. Але в роки революції її міс­цеві організації мали російський характер, працювали в основному з російськими та зросійщеними українськими робітниками, всю свою літературу видавали російською мовою і в українському національно-визвольному русі фактично участі не брали. А інші загальноросійські пар­тії – кадети, октябристи, чорносотенні організації взагалі були прихильниками єдиної неділимої Російської держави і рішучими противниками українського національного руху й національних вимог українського народу.

Хід революції засвідчив, що соціальне й національне визволення пригноблених народів залежало передусім від успіхів спільних революційних дій трудящих усієї Росії. Саме під могутнім революційним натиском робітничого класу й селянства в 1905 році, в час Всеросійського жовт­невого політичного страйку й грудневого збройного повстання, царизм був змушений послабити національний гніт й піти на поступки. Законом від 24 листопада 1905 р. дозволялося видавати літературу національними мовами, випускати журнали й газети, створювати культурно-освітні товариства й відкривати національні театри[14].

З листопада 1905 р. почали видаватися українські га­зети й журнали. Першою українською мовою вийшла 12 листопада 1905 р. в Лубнах газета «Хлібороб», редактором-видавцем якої був М. Шемет. Після того, як у четвертому номері її помістили заклик «Селяни усієї України, єднайтеся!», по опублікуванні п'ятого номера ця газета адміністрацією була заборонена. Згодом у Полтаві в почав видаватися політичний, літературний і нау­ковий журнал «Рідний край». У цілому в 1906 р. видавалося Українською мовою 18 газет і журналів, а протягом 1905 – 1907 рр. – 25, із них в Україні – 21.

Після тривалої заборони було дозволено видання перекладу українською мовою Євангелія. З 1906 по 1912 р. синодальна друкарня випустила в світ понад 200 тис. примірників цього перекладу. Велике значення мало переведення в 1907 р. журна­лу ,,Літературно-науковий вісник” із Львова до Києва. Редагувати його став М. Грушевський. У 1907 р. у Петер­бурзі під редакцією Василя Доманицького видано перше повне видання ,,Кобзаря” Шевченка. Одночасно з цим розгорталися видання українською мовою публіцистичної, науково-популярної й художньої літератури – історич­них, белетристичних книжок та ін[1, 111].

За прикладом Галичини, у роки революції на Наддніпрянщині виникали українські культурно-освітні товариства – ,,Просвіти”, вони діяли в містах Києві, Кам'янці-Подільському, Катеринославі, Одесі, Чернігові, Житомирі, а також в ряді провінційних міст і містечок, як філії губернських ,,Про­світ” (Мелітополь, Ніжин, Козелець), в деяких селах (Мануйлівка, Дієвка Катеринославської губернії) та ін. Українські «Просвіти» були засновані і працювали і в ряді інших місцевостей Росії, де жили українці, – в Катеринодарі, Мінську, Баку, Владивостоці та ін. містах[8, 343].

,,Просвіти” організовували бібліотеки й читальні, вида­вали українською мовою книжки, влаштовували для насе­лення лекції, музично-драматичні вечори та ін. У ,,Просві­тах” активну участь брали видатні діячі української куль­тури: Леся Українка, М. Лисенко, М. Коцюбинський, Панас МирнийД. Яворницький та ін. Поряд з ,,Просвітами” в Україні виникали кооперативи, передусім сільськогосподарські, які організовували взаємо­допомогу селянам і проводили культурно-освітню роботу[14].

В роки революції 1905–1907 рр. піднімалося і мовне питання. Багато разів передова українська громадськість – учителі, професори, викладачі університетів, громадські діячі студенти та інші вимагали від царських міністрів дозволу на навчання учнів у початкових і серед­ніх школах рідною мовою, на відкриття в Київському, Харківському й Новоросійському (Одеському) університетах українознавчих кафедр, зокрема введення курсів з історії України, української літератури, мови тощо.

У часи революції явочним порядком й з дозволу властей учителі запроваджували українську мову як мову всього навчання або як окремого предмета у початкових (народних і церковно-парафіяльних) та середніх школах Києва, Одеси, Кам'янця-Подільського та інших міст і ба­гатьох сіл. Але з настанням столипінської реакції посилились національні утиски з боку царського уряду[9, 179].

Одним із проявів національного руху в Україні у роки революції було створення в І і II Державних думах української пар­ламентської групи – Української думської громади. У І Думі, яка працювала 72 дні (від 27 квітня до 8 липня 1906 р.), представники пригноблених у Росії народів для об'єднання сил і відстоювання своїх прав створили ,,Спіл­ку автономістів-федералістів” (близько 120 депутатів), яка вважала необхідним здійснити принцип автономізму, як можна більшу децентралізацію державного управління, забезпечити всім громадянам право на культурне й націо­нальне самовизначення. До Спілки ввійшли українська, литовська, татарська, естонська та інші парламентські групи[7, 106].

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 


Подібні реферати:

Племенні об’єднання на Україні

Племенні об’єднання на Україні В епоху, в яку жили неандертальці, відбулось остаточне становлення людини. Близько 35 тис. років тому з'явились їхні нащадки, що вже нале­жали до сучасного типу - «людини розумної». В Європі їх ще називають кроманьйонцями, за назвою грота Кро-Маньйон (Франція), де вперше було знайдено п'ять кіс­тяків цього типу разом із кам'яними знаряддями праці та просвердленими раковинами. Фізичною будовою кроманьйонець нічим істотно не відріз­нявся од сучасної людини. Техніка виготовлення ...

Литовсько-польський період в історії України (14-15 ст.). Люблінська і Берестейська унії, їх оцінка та наслідки для України

I. Наслідки татарського погрому на Україні. Початок литовсько-польської доби. Флорентійська унія, її наслідки. Поступовий занепад Православної Церкви. Боротьба за піднесення Православної Церкви. 1. Собори. 2. Діяльність братств. Відродження православ’я. Друкарні. Острозька академія. Шкільництво. Берестейська унія. Україна після приняття унії. Розкол на уніятів та православних. Религійна полеміка. Прихильники унії та перехід до католицизму. Підсумки. Литовсько-польська доба в історії України – це три століття, оповиті ...

Богдан Хмельницький

Cлаветний гетьман, визволитель України Богдан Хмельницький був сином чигиринського сотника Михайла Хмельницького. Народився він близько 1595 року. Спочатку навчався в Київській братській, далі, за твердженням польських істориків, у єзуїтській школі, що в Ярославі над Сяном. Обдарований природним розумом, він був досить освіченою для свого часу людиною, вільно володів польською і латинською мовами, а Пізніше Ще й турецькою та французькою. Здобувши освіту, Хмельницький, подібно до Сагайдачного, вступив до лав козацького ...